Угода про нерозголошення

Новина

28.11.2022

Деякі трудові договори, укладені між співробітником і роботодавцем, включають положення, що обмежують можливість використовувати і поширювати «конфіденційну інформацію» компанії. Детальніше про істотні умови договору (угоди) про нерозголошення розповідає головний юрист сектору «Ічнянське бюро правової допомоги» Ніжинського місцевого центру з надання БВПД Олег Макаренко.

Нагадуємо, договір(угода) про нерозголошення – це договір, укладений між двома або більше сторонами з метою нерозголошення (зберігання), взаємного обміну знаннями, матеріалами, або іншою інформацією доступ, до якої обмежено третім особам, та(або) з метою зберігання (нерозголошення) конфіденційної інформації (комерційної таємниці) відносно третіх осіб.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Визначення поняття Конфіденційна інформація викладено у ст.21 ЗУ «Про інформацію».

Договір про нерозголошення може укладатися в будь-якій сфері, окремим договором або складовою частиною основного договору (наприклад, договору про надання послуг).

Укладаючи договір (угоду) про нерозголошення, необхідно встановити предмет договору, тобто, відомості, які відноситься до конфіденційної інформації. Зверніть увагу, що це один із основних елементів угоди, тому треба чітко визначити, яка саме інформація є конфіденційною, а також навести декілька прикладів для більшої деталізації.

Суб’єктами договору є особи, які володіють та надають доступ до конфіденційної інформації, особи, яким надано доступ до відповідної інформації, а також треті особи, відносно яких зберігається конфіденційна інформація.

Важливим положенням у договорі про нерозголошення є вимога про повернення конфіденційної інформації, тобто повернення усіх носіїв, на яких міститься така інформація, або знищення конфіденційної інформації, яка знаходиться на особистих електронних ресурсах, носіях іншої сторони.

В угоді обов’язково має бути передбачена відповідальність за використання конфіденційної інформації неналежним чином.

Строк дії договору – це час, протягом якого на одну із сторін покладається обов’язок по нерозголошенню конфіденційної інформації. Зазвичай він не обмежується часом дії основного договору, а триває протягом певного періоду після його припинення, аби інформація втратила свою актуальність.

До кола конфіденційної інформації відноситься інформація, що визнається такою, законом, а саме: у сфері господарської (підприємницької) діяльності (стаття 862 ЦК (435-15), комерційна таємниця (статті 505—508 ЦК) та «ноу-хау» (стаття 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (1560-12). Господарський Кодекс України в ст.36 також містить норми захисту конфіденційної інформації суб’єктів господарювання.

Отже, договір про нерозголошення має містити наступні положення:

сторони договору;
тлумачення понять договору;
визначення предмету договору, тобто що відноситься до конфіденційної інформації;
термін, та умови, відповідно з якими дана інформація не вважається конфіденційною;
чітке визначення прав і обов’язків сторін щодо конкретних умов режиму обмеженого доступу до охоронюваної інформації;
норми права та юрисдикція, згідно з якими регулюються відносини цього договору;
порядок вирішення спорів;
відповідальність сторін, за порушення умов договору.

У разі виникнення питань Ви можете звернутись до центру/бюро правової допомоги для отримання безоплатної правової допомоги або зателефонувати за єдиним номером 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні у межах України).

Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua