Скарлатина: легковажити не варто

В останні два роки серед населення району після відносного спокою зросла захворюванність на скарлатину, особливо серед учнів шкіл та вихованців дитячих дошкільних закладів. Так, лише від початку року занедужало 50 дітей,  у травні за медичною допомогою звернулось 23 особи. Батькам важливо знати, що резервуаром і джерелом збудника скарлатини є людина: хворий або носій. Хворі на скарлатину становлять найбільшу небезпеку в перші кілька днів захворювання, ймовірність передачі інфекції повністю зникає через три тижні після розгортання клінічної симптоматики. Значний відсоток дітей (15-20%) відноситься до безсимптомних носіїв інфекції, іноді вони є джерелом  на протязі місяців і років. Хворий виділяє збудника при кашлі, чханні, при розмові – повітряно-краплинним або контактним шляхом, зараження відбувається при близькому  спілкуванні з хворою дитиною. Існує деяка сезонна залежність: захворюваність підвищується в осінньо-зимовий період, а також існує зв'язок з іншими респіраторними стрептококовими інфекціями (ангіна,  пневмонія).

Оскільки вакцини проти скарлатини досі не розроблено, профілактичним заходам, спрямованим на попередження цього захворювання повинна приділятися особлива увага. До числа цих методів захисту дітей від хвороби відносять ряд карантинних дій для вже для хворої дитини, а також і підвищення імунного захисту організму.

У дитячих установах, як тільки помічений випадок захворювання на скарлатину, здійснюється ізоляція хворого і встановлюється тижневий карантин. Всі діти, які спілкувалися з хворим протягом усього періоду хвороби, не допускаються в дитячий колектив на протязі сімнадцяти  днів від початку контакту. Перехворілих можна допустити в колектив лише через двадцять два дні після початку захворювання, а тих, які вже виписані з лікарні - через дванадцять днів після закінчення часу ізоляції.

Постійно повинні проводитися загальнозміцнюючі заходи, у вигляді  раціонального харчування, загартовування організму, дотримання правил гігієни, викорінення запиленості та загазованості повітряного простору, а також постійних заходів з виявлення та лікування хвороб зубів і ясен, синуситів, тонзилітів, отитів.

Слід завжди звертати увагу та знезаражувати  предмети, яких торкався хворий -  це блюдця, чашки, іграшки, ложки та інші предмети, які, могли бути заражені крапельками виділеної слизу.Несприятливі соціально-побутові умови збільшують ризик захворюваності.

Всі бажаючі можуть визначити збудник як у хворої дитини, так і у носія – що особливо актуально в даний час - у мікробіологічній лабораторії Коломийського районного відділу ДУ «Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб» МОЗ України, м.Коломия, вул.Гетьманська,30

Бережіть своє здоров’я!

Олексій Косько, завідувач відділення епіднагляду(спостереження) та профілактики інфекційних захворювань Коломийського районного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ».