Сибірка: що необхідно знати

За повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, на території зоокутка парку «Топільче» комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» (м. Тернопіль), загинув поні.  За результатами лабораторних досліджень Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (місто Київ) 04.10.2021 підтверджено захворювання на сибірку.

Завдяки постійній вакцинації проти сибірської виразки сільськогосподарських тварин у господарствах Прикарпаття, Івано-Франківська область благополучна щодо захворювання на сибірку.

Однак, враховуючи ситуацію, що склалась, зупинимось на основних питаннях щодо сибірської виразки тварин та попередження від цього небезпечного захворювання.

Сибірка – це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis.

До захворювання сприятливі як тварин так і люди. Захворювання протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.

Яким чином передається захворювання?

Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в грунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня грунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.

Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.

Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом.

Сибірка не передається від людини до людини.

Шляхи передачі інфекції:

• контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
• аліментарний – через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;
• аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор;
• трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

Чи лікується це захворювання?

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

Як уникнути інфікування сибіркою:

• купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
• люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;
• виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
• забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
• впорядковане захоронення трупів тварин;
• ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
• контроль захворюваності тварин;
• знищення заражених трупів тварин;
• обов’язкове профілактичне щеплення сприятливих тварин проти сибірки (велика рогата худоба та дрібна рогата худоба – з 3 місячного віку, а коні – з 9 місячного віку);
• отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.