Поведінка на воді
Новина
Запам’ятайте та виконуйте прості правила!
Перед тим, як зайти у воду переконайтеся, що під водою немає зайвих предметів:
- каміння
- уламків металевого брухту
- будівельних конструкцій
- сміття
- що місце для купання віддалене від маршруту руху плавзасобів
- холодних джерел підземних вод.
Під час купання:
- зайшовши у воду, постійте, поки тіло адаптується до температури води;
- не запливайте за попереджувальні буї, не підпливайте до будь-яких суден та інших плавзасобів;
- не стрибайте у воду з непризначених для цього споруд та об’єктів, особливо у місцях із недослідженим дном;
- не запливайте далеко від берега.
Коли побачите, що хтось тоне:
- якщо близько рятувальники, покличте їх;
- самі ж киньте людині предмет, який допоможе втриматися їй на воді;
- рятуючи потерпілого, підпливіть до нього ззаду, або збоку і однією рукою, тримаючи людину за підборіддя, другою гребіть до берега, по можливості узгодьте з потерпілим свої спільні рухи.
Ознаки, які свідчать про те, що людина тоне!
Вся справа в тому, що коли людина тоне, вона не видає різкого і пронизливого крику про допомогу, як вважає більшість людей. Якщо ви проводите час на воді або на березі, ви повинні переконатися в тому, що ви і оточуючі вас люди знають, за якими ознаками можна визначити, що людина тоне, ще до того як увійти в воду. Коли людина тоне, це рідко супроводжується якими-небудь звуками. Розмахування руками, бризки і крики, до яких нас готує телебачення, зустрічаються в реальному житті вкрай рідко.
«Інстинктивна реакція потопаючого» (Instinctive Drowning Response), названа так доктором наук Франческо Піа (Francesco A. Pia), це те, що люди роблять, щоб уникнути фактичного або передбачуваного удушення при зануренні у воду. І виглядає вона зовсім не так, як думає більшість людей. Ніякого розмахування руками, бризок і криків про допомогу. Щоб краще уявляти, як тихо і невидовищно виглядає цей процес з берега, подумайте ось про що: серед дітей у віці до 15 років утоплення є другою за поширеністю причиною смерті (відразу після дорожніх аварій), а з приблизно 750 дітей, які потонуть в наступному році, кожен другий потоне на відстані не більше 20 метрів від своїх батьків або інших дорослих. У деяких випадках дорослий навіть буде безпосередньо спостерігати за тим, як дитина тоне, не підозрюючи про те, що насправді відбувається. Потопаючі рідко схожі на потопаючих, і в своїй статті в журналі On Scene, що видається береговою охороною, доктор Піа докладно описує інстинктивні реакції потопаючого наступним чином:
- За винятком рідкісних випадків, люди що тонуть фізіологічно нездатні покликати на допомогу. Дихальна система людини розрахована на дихання. Мова - це її вторинна функція. Перш ніж мова стане можливою, необхідно відновити функцію дихання.
- Рот потопаючої людини поперемінно йде під воду і з'являється над її поверхнею. Рот потопаючої людини знаходиться над водою недостатньо довго для того, щоб вона могла видихнути, вдихнути і покликати на допомогу. Коли потопаюча людина виринає з води, ій вистачає часу тільки щоб швидко видихнути і вдихнути, після чого вона відразу ж знову йде під воду.
- Тонучі люди не можуть розмахувати руками, щоб привернути увагу. Вони інстинктивно витягають руки в сторони в спробі відштовхнутися від води. Такі рухи дозволяють їм спливти на поверхню, щоб мати можливість дихати.
- Через інстинктивні реакції тонуть люди, які не можуть контролювати рухи руками. Люди, які намагаються утриматися на поверхні води, фізіологічно не здатні перестати тонути і здійснювати осмислені рух - розмахувати руками, постаратися наблизитися до рятувальників або дістатися до рятувального спорядження.
- Від початку і до кінця, поки діє інстинктивна реакція, тіло потопаючоі людини залишається в вертикальному положенні, без найменших ознак підтримування рухів ногами. Якщо підготовлений рятувальник не витягне її з води, ця людина може протриматися біля поверхні від 20 до 60 секунд перед тим, як повністю піти під воду.
Це зовсім не означає, що людина, що кличе на допомогу і відчайдушно розмахує руками, вас обманює - швидше за все, це напад паніки в воді. Такий напад далеко не завжди передує інстинктивна реакція потопаючого і часто триває зовсім недовго, але на відміну від справжнього утоплення жертви така паніка на воді здатна допомогти своїм рятівникам - наприклад, вхопитися за рятівний круг.
Коли ви перебуваєте на березі або в воді, вам необхідно звертати пильну увагу на наступні ознаки, які свідчать про те, що людина тоне:
- Голова жертви занурена в воду, а рот знаходиться біля самої її поверхні;
- Голова відкинута назад, рот відкритий;
- Скляні, порожні очі не фокусуються;
- Очі жертви закриті;
- Волосся закривають лоб або очі;
- Жертва тримається у воді у вертикальному положенні, не здійснюючи рухів ногами;
- Жертва дихає часто і поверхнево, захоплює ротом повітря;
- Намагається плисти в певному напрямку, але безуспішно;
- Намагається перевернутися на спину;
- Може здатися, що жертва дереться по мотузяній драбині.
Тому, якщо людина падає за борт і все виглядає нормально, не варто заспокоюватися завчасно. Іноді найголовнішою ознакою того, що людина тоне, є те, що вона не схожа на потопаючого. Може здатися, що вона просто намагається втриматися на воді і дивиться на палубу.
Як визначити, чи все в порядку? Задайте просте питання: «У вас все в порядку?» Якщо людина вам хоч щось відповіла, тоді, можливо, ій нічого не загрожує. Якщо у відповідь на своє питання ви побачите порожній погляд, у вас є всього півхвилини, щоб витягнути жертву з води. І, батьки, запам'ятайте: діти, що граються у воді, шумлять. Якщо вони перестали шуміти, витягніть їх з води і дізнайтеся, чому.