«Коли простір стає місцем сили для дітей і громади»: історія успіху Ярослава Атаманюка

У селі Великий Ключів Нижньовербізької громади запрацював новий простір для дітей у межах проєкту «Захист та психічне здоров’я дітей вразливих категорій в Україні», який реалізується СОС Дитячі Містечка Україна за фінансування Норвезької Агенції Співробітництва у Цілях Розвитку (NORAD) та впроваджується ГО «Фонд «Буковина інноваційна».

Адміністратором простору став Ярослав Атаманюк — викладач музичного мистецтва, педагог-організатор у ліцеї та викладач гри на цимбалах у місцевій дитячій школі мистецтв. Його запросили до проєкту через досвід роботи з дітьми та активну громадську позицію: «Інформація прийшла просто з сільської ради. Сказали, що потрібен керівник простору. Порадили мене — і так я сюди потрапив. Тепер жартую, що опинився у справжній «казці»,— пригадує він.

Робота адміністратора відрізняється від звичної педагогічної діяльності: чимало паперових обов’язків, організація зустрічей, координація занять. Але Ярослав сприймає це як новий етап розвитку:
«Є тут багато паперової роботи, але я здобуваю нові навички. Для мене важливо зустрічати інших людей, ділитися досвідом, вчитися нового. Хто знає — може, ці папери приведуть мене навіть до Міністерства культури», — жартує він.

Та головне — це діти. Простір став безпечним місцем, де вони можуть відпочити від тривожних думок і знайти себе:
«У громаді має бути місце, куди дитина може прийти. Бо зараз вони сидять у телефонах, і це величезна проблема. Тут же вони відволікаються від гаджетів, спілкуються, граються, займаються чимось корисним. Це особливо важливо в умовах війни, коли і дорослі, і діти живуть у постійному напруженні» - каже Ярослав.

Як педагог, Ярослав бачить, що новий простір допомагає дітям долати тривожність і вчитися комунікувати:
«Коли вони збираються тут разом, з’являється компанія, спільні інтереси. Це розвиває їхнє вміння дружити, говорити, підтримувати одне одного. А це зараз безцінно. І якщо з ними будуть працювати тут системно, то це взагалі — чудово».

Ярослав — батько, і тому ще гостріше відчуває цінність проєкту:
«Я розумію, наскільки важливо, щоб діти мали безпечне місце для розвитку. Бо саме вони — наше майбутнє».

Історія Ярослава Атаманюка доводить: навіть у невеликому селі можна створити простір, який змінює життя. Для дітей — це шанс на гармонійний розвиток, для громади — можливість об’єднатися, а для фахівця — новий етап у професійному та особистісному зростанні.

Матеріали, розроблені у рамках проєкту, не обов'язково відображають офіційну позицію СОС Дитячі Містечка.